(від лат. facio — роблю) — математико-статистичний метод обробки кореляційних матриць (таблиць), який застосовується з метою визначення тих "факторів" (детермінант), які лежать в основі кореляцій між змінними, що зіставляються. Запропонований у 1904 році англійським психологом Ч. Спірменом. Основною галуззю застосування факторного аналізу є сфера інтелекту (розумових здібностей). Методом Ф. а. вивчається також будова ряду спеціальних здібностей: музикальних, математичних, рухових тощо. Ф. а. особливо продуктивний на початкових етапах наукових досліджень, коли необхідно виділити якісь попередні закономірності в досліджуваній галузі. Це дає можливість наступний експеримент зробити більш досконалим в порівнянні з експериментом на змінних, обраних довільно або випадково.