(від грец. сфа£, аракоу, лат. abacus —дошка) — 1) Лічильна дошка у давніх греків і римлян. Пізніше (до XVIII ст.) використовувалася в Західній Європі як наочний навчальний посібник для арифметичних обчислень. Застосову-валася в початковій школі під час вивчен¬ня нумерації чисел, складу числа, пози¬ційного значення цифр, значення нуля тощо. Конструкції А. дуже різноманітні, однак у всіх А. є нерухома частина — площа, розділена на кілька граф, якими позначають розряди й класи; і рухомі деталі — камінчики, жетончики, моне¬ти — позначають кількість сотень, десят¬ків і одиниць у кожному розряді й класі. А. нагадує рахівницю. 2) Сітчаста номо¬грама з числовими відмітками, яку вико¬ристовують для розв'язування рівнянь.