системи навчання, які організують індивідуальний темп засвоєння навчального матеріалу спільної для даного контингенту учнів програми. Створенню І. н. с. передували спроби модифікувати традиційну класно-урочну систему навчання з метою пристосувати темп і режим навчальної діяльності до індивідуальних особливостей учнів. Опрацювання 1. н. с. здійснювалося по трьох напрямах: організація індивідуального режиму навчальної роботи; поєднання індивідуалізації режиму і змісту навчальної роботи з груповою діяльністю учнів; створення спеціальних навчальних матеріалів. У 60—70-х роках опрацювання І. н. с. пов'язувалося з практикою відкритого навчання, при якому навчальні заняття проводилися одночасно кількома вчителями з великою кількістю учнів (понад 100) у так званому відкритому класі. Опрацювання спеціальних навчальних матеріалів із середини 50-х років велося в руслі програмованого навчання, а також в таких системах навчання, в яких навчальний процес будується на основі взаємодії учнів з ЕОМ. Сучасна практика опрацювання І. н. с. пов'язана з розпочатим у 60—70-х роках у розвинутих країнах створенням навчальних пакетів —комплектів дидактичних матеріалів, які містять навчальні посібники або їх тематичні фрагменти, методичний апарат для організації їх самостійного вивчення, засоби стандартизованого контролю тощо. В 70—80-х роках створюються І. н. с, в яких побудова навчального процесу спрямована на підведення всіх учнів до єдиного, чітко заданого мінімального, однак досить високого рівня оволодіння знаннями й уміннями.