— галузь психології праці, яка вивчає роль психологічного фактора в промисловості й відшукує засоби підвищення ефективності праці, спираючись на закони психології. Перші дослідження в галузі І. п. належать до початку XX ст., коли почали закладатися основи наукової організації праці. Представники технічних наук, намагаючись удосконалити знаряддя праці, раціоналізувати робочі місця, створити сприятливий з точки зору працездатності режим праці й відпочинку, шукаючи стимули, здатні підвищити зацікавленість робітників в зростанні продуктивності праці, часто стикалися з фактами, які незаперечно свідчили не лише про необхідність враховувати психологічний фактор, але і якісно й кількісно оцінювати його роль, виражаючи її в об'єктивних показниках. Виникла потреба застосовувати в практиці виробництва досягнення психологічної науки, залучати психологів у промисловість. Усе це привело до формування І. п. як відносно самостійної галузі психологічної науки.