— філософське вчення, що вважає свідомість одним із знарядь (інструментів) пристосування організму до середовища, яке постійно змінюється; різновид прагматизму. Головні представники — Дж. Дьюї, С. Хук. І. розглядає світ як безперервний потік неповторних ситуацш, в яких суб'єкт і об'єкт, психічне й фізичне зливаються в одне ціле.