— 1) В соціології — об'єктивна причина діяльності суб'єкта (окремої людини, класу, суспільства), спрямованої на задоволення певних потреб. Зміст І. визначається матеріальними умовами життя людей, місцем, яке вони посідають в історично-конкретних виробничих відносинах. Розрізняють І. економічні (матеріальні) і духовні. 2) У психології і педагогіці — форма прояву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й тим самим сприяє орієнтації, ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності. Суб'єктивно І. виявляється в емоційному тоні, якого набуває процес пізнання, в увазі до об'єкта. Задоволення І. не веде до його затухання, а викликає нові інтереси, які відповідають більш високому рівню пізнавальної діяльності. І. в динаміці свого розвитку може перетворюватися в нахил як прояв потреби в здійсненні діяльності, яка викликає І. Розрізняють безпосередній І., який викликається привабливістю об'єкта, і опосередкований І. до об'єкта як засобу досягнення мети діяльності. Стійкість І. виражається в тривалості його збереження і в його інтенсивності. В повсякденній мові слово "інтерес" розуміється ширше — як будь-яка спрямованість на значущий для людини предмет чи діяльність. І. має вибірковий характер і виявляється в стійкому зосередженні уваги на певних об'єктах. І. людей мають різний зміст, обсяг, глибину, стійкість.