— енциклопедичний словник для самоосвіти. Підготовлений до друку "Харківським товариством грамотності", виданий 1910— 1912 в 14 томах у друкарні І. Д. Ситіна в Москві.

— особливий стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. У стані Н. одночасно приводяться в дію всі сфери психіки.

— центральний японський центр педагогічних досліджень у Токіо, створений у 1949 з метою організації та проведення фундаментальних і прикладних досліджень проблем виховання, підготовки інформації та рекомендацій щодо освітньої політики в державі.

— філософське вчення католицизму. В 1879 енциклікою папи Льва XIII проголошений офіційною доктриною церкви. Н. відтворює основні положення схоластичного вчення Фоми Аквінського. В енцикліці папи Пія XI "Християнське виховання молоді" (1929) неотомізм проголошено основою педагогічної діяльності католицьких шкіл.

— український педагог, член-кореспондент АПН України з 1994. З 1992 працює професором Волинського університету імені Лесі Українки. Досліджує питання економічного виховання учнів.

— вольова риса людини, що полягає у здатності тривало, не знижуючи активності, домагатись поставленої мети, незважаючи на труднощі й перешкоди. Н. формується під впливом виховання, починаючи з раннього дитинства. До виявлення Н. дітей спонукають привабливі цілі. У вихованні Н.

— щомісячний публіцистично-педагогічний журнал Міністерства освіти Росії. Видається у Москві з 1946. В ньому розглядаються питання організації народної освіти, навчання й виховання.

— особливий вид літератури для дітей і юнацтва, яка в образній і цікавій формі знайомить юних читачів з досягненнями науки, техніки й мистецтва.

— 1) Безплатні школи для дорослих в Російській імперії, які працювали в неділю і святкові дні й давали початкову освіту. Виникли в 50-ті роки XIX ст. Одна з перших Н. ш. заснована 1858 в Полтаві. В 1859 в Києві відкрилося три Н. ш. для робітників і ремісників. Н. ш. активно допомагав Т. Шевченко, написав для них "Букварь южнорусскій".

— український педагог, дійсний член АПН України з 1995. З 1981 завідувала лабораторією профтехосвіти в НДІ педагогіки України, з 1994 — заступник директора Інституту педагогіки і психології вищої школи, з 1997 — академік-секретар Відділення профтехосвіти АПН України, досліджує проблеми теорії та історії професійної освіти молоді.