— форма і продукт суб'єктивного, ідеального відображення об'єктивної реальності у свідомості людини. О. поділяють на чуттєві (відчуття, сприймання, уявлення) та уявні, що існують у вигляді понять, позбавлених чуттєвої наочності. Природа О. і загальні закони відтворення дійсності в О. вивчаються філософією.

— змагання учнів у виконанні певних позакласних і позашкільних завдань загальноосвітнього характеру: в розв'язуванні задач з математики, фізики, інформатики, у виконанні дослідів, написанні творів тощо. О. проводяться школами, вузами, позашкільними навчально-виховними закладами.

— відчуття, що надходять у кору головного мозку від внутрішніх органів (серця, шлунка, печінки, статевих органів тощо). До О. в. належать відчуття голоду, спраги, статеві потяги, а також відчуття, пов'язані з процесами дихання і кровообігу. Якщо внутрішні органи функціонують нормально, то О. в.

— український математик, педагог. З 1803 брав активну участь у створенні Харківського університету. З 1805 був професором цього університету, у 1813—1820 — ректором. О. є автором тритомного "Курсу математики" — одного з кращих на той час вітчизняних уншерситетських посібників у цій галузі.

— визначення й вираження в умовних знаках — балах, а також в оцінювальних судженнях учителя ступеня засвоєння учнями знань, умінь та навичок відповідно до вимог шкільних програм, рівня старанності і стану дисципліни.

— індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.Необхідні для розвитку О. природні задатки самі по собі не визначають її. О. розвивається в процесі засвоєння індивідом духовних та інших надбань людства, його творчої діяльності.

—початкова школа, в якій навчання дітей усіх класів веде один учитель. О. ш. працює за програмою звичайної початкової школи.

— забезпечення цілісного циклу виховного процесу, що включає діагностування рівня вихованості учня й формулювання мети, планування та організацію діяльності, контроль і регулювання діяльності й відносин, аналіз виховних результатів.

— 1) Сукупність вимовних норм літературної мови. 2) Розділ мовознавства, який вивчає нормативну літературну вимову. Літературна вимова — зразкова, нормалізована вимова освічених людей, без будь-яких просторічних або діалектних рис. У формуванні О. велику роль відіграють школа, вузи, театр, радіомовлення й телебачення тощо.

— греко-слов'яно-латинська колегія, перша українська школа вищого рівня. Серед сучасників відома під назвою "академія". Заснована близько 1576 в м. Острозі К. К. Острозьким. Стала значним освітнім центром антикатолицького спрямування.