— основні вихідні положення теорії навчання. Вітчизняна педагогічна наука розкриває систему дидактичних принципів, виходячи з наукового розуміння суті виховання й навчання.

(грец. — загальна мудрість, всезнання) — термін, запропонований Я. А. Коменським для позначення задуманої ним своєрідної енциклопедії знань. Завдання П, —дати широкий філософський синтез знань, стати ніби "єдиною всеохоплюючою наукою наук". Коменський вважав, що поширення П. сприятиме духовному відродженню людства.

— тестові методики, що використовуються для дослідження особистості. До найбільш застосовуваних П. м. належать тест Роршаха, тематичний аперцепційний тест, тест Розенцвейга та ін. Термін "проективні методики" запропонований німецьким психологом Франком (1939). Найсуттєвіша ознака П. м.

(від грец. — страждання, пристрасть, піднесення) — емоційно-інтелектуальний стан людини, який характеризується піднесенням духовних сил, викликаним спілкуванням з величними і значущими предметами і явищами, захопленням при здійсненні сміливих і героїчних вчинків у складних і відповідальних обставинах.

— училища й школи різного типу, які готують кваліфікованих робітників. В Російській імперії П.-т. н. з. з'явилися на початку XVIII ст. В 1917— 1920 роках в Україні діяли профшколи, школи-клуби, навчально-показові майстерні, школи учнівства.

— це характеристика високого рівня педагогічної діяльності. Критеріями П. м. педагога виступають такі ознаки його діяльності: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність). П. м.

— розділ гігієни, що вивчає заходи по збереженню й зміцненню психічного здоров'я людей та запобіганню психічним захворюванням.

— вищі навчальні заклади, які готують учителів для всіх типів шкіл, вихователів і педагогів для позашкільних і дошкільних установ, викладачів загальноосвітніх дисциплін для професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів. Поряд з денною формою навчання функціонує заочна і вечірня. У П. і.

— галузь психологічної науки, що вивчає закономірності процесу створення людиною нового, оригінального продукту. Предметом П. т. є трудова діяльність, яка створює нові суспільні цінності в науці, техніці, мистецтві, а також творчі моменти гри й навчання. П. т.

— ідеалізація реального педагогічного процесу: абстрагування від випадкових, неістотних елементів і конкретних умов педагогічної діяльності й виділення суттєвого в ньому — провідної педагогічної ідеї чи методичної системи в чистому вигляді, що зумовлює високу ефективність навчально-виховної діяльності.