для мовлення і письма — специфічні психофізіологічні утворення, розміщені у лівій півкулі мозку у лобовій і скроневій його долях.

— світські початкові загальноосвітні школи для дітей ремісників. Почали створюватися в XIII—XIV ст. в містах Західної Європи з ініціативи цехів і утримувалися на їхні кошти. В Ц. ш. навчали читання, письма, лічби, елементів геометрії і природознавства. Ц. ш.

(1843, Івано-Франківської обл. — 1892, Львів) —український історик, педагог. З 1868 року працював викладачем у гімназіях Львова та Станіслава. 1892 року — голова Наукового товариства імені Шевченка.

(22.ХІІ.1817 — 20.IV.1882) — німецький педагог, один з найбільш відомих послідовників Й.Ф. Гербарта. В 1862 році Ц. організував учительську семінарію і при ній дослідну народну школу, в 1862 році — "Товариство наукової педагогіки", яке незабаром стало центром німецького гербартіанства. Ц.

— освітній заклад, який реалізує як загальноосвітні програми різного рівня, так і соціально значущі для свого регіону програми початкової професійної і додаткової освіти згідно з ліцензіями.

— 1) Загальноосвітні початкові школи, створені в результаті злиття низки дрібних, часто одно- або двокомплектних сільських шкіл у ряді зарубіжних країн (США, Канада, Данія, Норвегія, Швеція тощо). 2) Середні школи у Франції, засновані 1795 року за проектом Лаканаля і Дону Створювалися по одній у департаменті.

— початкові школи при церковних парафіях. Див. Парафіяльні школи.

(1868 — 1940) — китайський педагог, основний представник педагогічної течії художньої освіти в Китаї. В 1912—1913 роках — міністр освіти Китайської республіки. Ц. Ю.-п.

— один з напрямів психологічного дослідження, запропонований на початку XX ст., який виходив з визнання цілісного характеру психічної діяльності. За сучасними уявленнями, психічні процеси й стани є цілісними об'єктами, вони об'єднані у вищу системну цілісність.

(від лат. census — оцінка) — юридична норма, яка встановлює залежність громадянських прав членів суспільства від рівня їхньої освіти. В Російській імперії існував Ц. о. на право одержання першогокласного чину, звання "вольноопределяющегося" (добровольця) в армії тощо. В Україні немає Ц. о.